ДУМКИ

Коли душа просить тіла...

Найчастіше такий стан виникає навесні. Фізика вчить, що два тверді тіла не можуть одночасно перебувати у тій самій точці. Хоча закохані всіх часів і народів чхали на цю аксіому і постійно намагаються її спростувати, причому щоразу якимсь новим способом. Якщо про це думати, то може дах поїхати. Але ми про кохання не думаємо взагалі. Ми ним просто займаємося. Адже коли в Ужгороді починають монтувати пивні тераси при кафе, до міста

Легенда про чотирьох ужгородських дроздів

На одній зі стін Ужгородського замку досі знаходиться барельєф з зображенням чотирьох дроздів. Взагалі-то, дрозди – це геральдичні птахи графського роду Другетів, що володіли замком і містом упродовж чотирьох століть. Їхні герби відомі у різних варіантах. На найпоширенішому зображено сім дроздів. Але є і чотири.

АСТРОЛОГ

Він раптово гостро відчув, що світ став якимсь затісним. А коли світ тобі тісний, це означає, що саме час сідати на дієту і починати худнути. І найкращою з усіх дієт є подорож. Вона примушує тебе рухатися, причому не тільки фізично. Адже тоді ти починаєш обертати цілий світ навколо себе, вдягаєш його на пояс, наче хула-хуп, і починаєш крутити – і ним, і самим собою. Навколо тебе обертаються дороги, річки, села,

Про кохання, гріх і спокуту

Цілий тиждень в Ужгороді вирував театральний фестиваль «Під цвітом сакури». Сім дуже несхожих між собою вистав – чотири від київських колективів, одна івано-франківська і дві наші, ужгородські.

Більшість ужгородців у дитинстві мріють стати футболістами

Футбол нагадує Вічного Жида – тільки не зовсім вічного. Адже ця гра теж тинялася по цілому світу: народилася в Англії, змужніла у Бразилії, а померла в Ужгороді. Не відразу звичайно. Про ужгородський футбол написано кілька книжок, проте цей феномен і досі лишається до кінця так і не розгаданим. Здавалося би, що гористий рельєф місцевості не творив особливих передумов для розвитку у нас саме цього виду спорту. А він таки прижився

Ніхто не старіє так швидко, як наші однокласниці

Ні, що ти там не кажи, а Ейнштейн у чомусь мав рацію! Принаймні, час для різних суб’єктів біжить дуже по-різному. Для нерухомого і того, що на ракеті. Хоча необов’язково саме на ракеті. Можна і на чомусь іншому, але гарантовано незручному. Щоб воно муляло, свербіло і забивало памороки. От стою я, до прикладу, у черзі. Я їх терпіти не можу, але тут така ситуація, що без варіантів, бо на холостяцькій кухні

Чому в Ужгороді більше жінок, ніж чоловіків?

Коли ідеш середмістям, складається враження, що ти поринув в якусь нескінченну симфонію. Навколо тебе все вирує, різні емоційні хвилі обтікають тебе зусібіч. Бо навколо переважно жінки. Їх чомусь на вулиці завжди більше, ніж чоловіків. Вони нагадують якісь різнобарвні шахи, де кожна фігурка ходить за власними правилами, які відомі тільки їй самій, а частіше невідомі навіть їй. Чоловіки тільки зрідка намагаються прослизнути між ними, як щось таке чорно-біле. Чоловіки менш помітні

Когось лелека приніс, а когось ворона накаркала

Кожний по-своєму приходить у цей світ. Когось лелека приніс, а мене ворона накаркала. Причому була вона явно не в гуморі. В результаті від самого дитинства я завжди розумів усе максимально буквально. Навіть аж занадто. Уперше це з’ясувалося на прийомі в отоларинголога.