Закарпаття

«Читач одягає твій текст, як золотий ланцюжок, щоб уже ніколи не знімати», - каже Маріанна Шутко

Приводом для нашої розмови стало те, що Маріанну напередодні її невеликого ювілею, відзначеного минулого тижня, прийняли до Національної Спілки Письменників України. Для Срібної Землі це досить таки рідкісне явище. Із близько десяти претендентів із Закарпаття, яких наша обласна організація рекомендувала для вступу у Спілку, Президія прийняла тільки двох. Це безперечний успіх.

Батько-кубинець знайшов свою дочку на Закарпатті... через 20 років

Наталю Вайду вже цілком можна назвати ужгородкою, бо проживає вона на Закарпатті близько 30 років – з часу навчання в університеті. Однак повне дівоче її ім’я – Наталя Ангела Герра. Її батько – кубинець, котрий одружився з її мамою в студентстві.

2014. Здобутки і втрати

На початку нового року є традиція: оглянутися назад, згадати, порахувати, пом’янути, зробити висновки. А згадати нині є що! Певно, рік, що минув, був найнасиченішим подіями роком у новітній історії України. І всі ці події так чи інакше вплинули на наше життя, на життя кожного з нас, кожної родини, села, району загалом, та і Срібної Землі також.

Лариса Липкань: Люблю працювати  з людьми, які надихають

Вона мріяла стати стюардесою. Часто подорожує. Її головний політ триває відтоді, як після закінчення філфаку сіла в літак під назвою «телебачення». Триває він понині. «Посадки» бувають рідко, тим паче вимушені. Кожен проект – наче новий тривалий рейс. Телеведуча Лариса Липкань – про власну подорож світом телебачення

Микола Мешко: «В міліції мають  працювати справжні професіонали»

20 грудня в Україні традиційно святкується День міліції. Сьогодні наші правоохоронці стримують агресора на сході й підтримують порядок на інших теренах нашої країни. Тож про те, як працюється нашим міліціонерам, про можливі найближчі перспективи вирішив завести розмову не з досвідченим працівником МВС, а з молодим 26-річним старшим лейтенантом Хустського взводу ДПС Миколою Мешком, який пішов на непросту службу за покликом серця.

ОГЛЯДАЮЧИСЬ НА МИНАЮЧИЙ 2014-ИЙ

Ужгород можна розграбовувати безкарно … аби тільки не забувати про табличку ділення Завершується один з найбільш драматичних в українській історії років. Проте наступний рік обіцяє стати ще більш драматичним, аби не сказати – трагічним. За найбільш несприятливого збігу обставин він може стати останнім в історії новітньої української державності. Коли ж доля змилується з нас, то почнеться якась нова якість існування, дуже не схожа на усе попереднє.

Умілець із Хуста в тилу кує  перемогу для бійців АТО

Волонтер із міста над Тисою Дмитро Галай вдома зі старих газових балонів виготовляє буржуйки для бійців, що воюють на Сході держави. За фахом він не газозварник, не коваль, але впродовж року працював на кузні, тож добре освоїв тонкощі роботи з металом. 

Вічний пошук притулку, або Будні закарпатського бомжа

Скільки разів, мов сновиди, ми проходимо повз жебраків, не замислюючись над тим, що під брудною одежею теж душа… а на по кутиках вицвілих від болю очей ховаються гіркі сльози – краплі відчаю, зневіри та прагматизму…

Людина, яка дарує посмішку

Клоун – це людина, яку люблять всі діти. Кумедний, яскравий, інколи навмисне недотепний персонаж асоціюються з чарівником, який створює довкола себе позитивну ауру, сміх та веселощі . Проте за строкатим гримом ховається не просто обличчя, а вразлива душа, з переживаннями, тривогами, глибоким внутрішнім світом…